В умовах модернізації сучасної школи та введення нових освітніх
Держстандартів учень стикається з величезним потоком інформації, яку він має
можливість почерпнути з різних джерел. Об’ємність матеріалу істотно ускладнює
його цілісне сприйняття й осмислення. Інформаційна перенасиченість і недостатнє
структурування навчального матеріалу ускладнюють запам’ятовування і засвоєння
теоретичних і практичних знань на високому рівні. Форсоване проходження
матеріалу (найчастіше традиційними методами) перешкоджає його засвоєнню, бо
головним тут виступає виконання вимог програми.
Високі результати пізнання досягаються з меншими
витратами ресурсів за рахунок використання якісно нових засобів пізнавальної
діяльності. Перш за
все таким засобом є технологія навчання, яка включає цілий арсенал засобів
інтенсифікації. До
таких можна віднести створення оптимальних психолого-педагогічних та організаційних умов пізнавальної
діяльності, використання
комп’ютерів у навчальному
процесі, а також
узагальнення інформації на основі структурно-логічних схем.
Багато вчителів поки ще не достатньо володіють
такими методами і формами навчання, які розвивають пізнавальну активність
учнів. У результаті на уроках усе ще
говорить в основному вчитель, а учні пасивно
запам’ятовують матеріал. Тому основними
напрямами перебудови навчання в сучасній школі є інтенсифікація та оптимізація навчального процесу.
Інтенсифікація навчання – підвищення
продуктивності навчальної праці вчителя та учня в кожну одиницю часу.
Узагальнення результатів наукових досліджень та досвіду творчих педагогів
дозволяє виділити наступні фактори інтенсифікації навчання:
підвищення цілеспрямованості навчання; посилення мотивації навчання; підвищення
інформативної ємності змісту освіти; застосування активних методів і форм навчання;
прискорення темпу навчальних дій за допомогою схематизації та алгоритмізації.
Досить тривалий час працюю над проблемою забезпечення міцності
знань учнів шляхом схемно-знакової візуалізації навчальної інформації з
максимальною опорою на самостійні види навчальної діяльності.
Серед відомих методик, створених у руслі
інтенсифікації навчання, провідне місце займають засоби схематичного унаочнення
навчального матеріалу. У їх основу покладено ідею моделювання сукупності
інформації за допомогою відображення її у вигляді наочних схем.
Цільові
орієнтири досвіду: формування в учнів стійких знань, умінь, навичок;
прискорене, але ефективне навчання всіх учнів незалежно від рівня розвитку
індивідуальних особливостей; ступінь інтегрування з іншими освітніми
технологіями.
Умови виникнення досвіду – це пошук оптимальних
методичних прийомів забезпечення міцності ЗУН та інтенсифікації всіх рівнів
навчально-виховного процесу за рахунок підвищення
ефективності когнітивної візуалізації навчального матеріалу (вчити не тільки швидше,
але і краще).
Основна гіпотеза: якщо проводити уроки з
використанням схемно-знакових моделей у процесі викладання навчального
матеріалу, це сприятиме значній інтенсифікації навчального процесу та
формуванню в учнів ключових і предметних компетентностей, визначених
Держстандартами загальної середньої освіти як пріоритетні. До них відносимо
соціальну, загальнокультурну, комунікативну, інформаційно-комунікаційну,
проектно-технологічну, здоров’язбережувальну,
громадянську, самоосвітню компетентності. Крім того, об’єктивною проблемою
впровадження компетентісного підходу до навчання є необхідність технологічної
адаптації НВП відповідно до нових вимог, оскільки традиційні методики
розроблялися для знаннєвого підходу.
Довідка: компетенції принципово відрізняються від знань
(вони існують у вигляді діяльності, а не інформації), умінь (їх можна
переносити на різні об’єкти впливу), навичок (вони неавтоматизовані, що
дозволяє діяти в нестандартних ситуаціях).
Отже, головне завдання сучасної системи освіти –
створення умов для впровадження компетентісного підходу – найважливішої умови,
що працює на підвищення якості освіти.
Умови навчання за технологією СУНМ – це
багаторазове повторення, обов’язковий контроль, вивчення матеріалу блоками,
застосування опор, зростання результативності навчальної діяльності кожного
учня.
Продуктивність досвіду полягає в тому, що така
система роботи дозволяє створювати між учителем і учнями атмосферу співпраці та
взаємодії, учить взаємоконтролю і самоконтролю, умінню самостійно здобувати
знання, узагальнювати їх і візуалізувати текстові об’єми інформації в
максимально спрощеному вигляді.
Перспективність даного досвіду – це шлях до розвитку
пізнавальної активності учнів, які можуть отримати потрібну інформацію з
будь-якого розділу навчального предмета за кілька хвилин, переглянувши все
вивчене в опорних конспектах.
Прогнозовані
результати:
·
формування стійкої системи предметних знань, умінь і
навичок;
·
навчання всіх дітей незалежно від індивідуальних особливостей;
·
підвищення інтересу до предмета;
·
прискорене динамічне навчання;
·
інтелектуалізація праці на уроках та в позаурочний час.
Носії
досвіду – учителі Маловисківської гімназії, члени творчої
групи з упровадження схематичної наочності в навчально-виховний процес: Силенко О.В.
(українська мова та література), Крячко Н. В. (географія), Капінус О.Л.
(біологія), Красовська В.М. (німецька мова), Кісіль С.І. та Сидоренко В.О.
(світова література).
Система опорних конспектів цікава тим, що дозволяє вдало поєднувати нові підходи
до навчання та усталені методичні рецепти традиційної системи. Опорні конспекти
дозволяють варіювати темпи проходження матеріалу і його структуру відповідно до
індивідуальних особливостей засвоєння знань.
Чим більше інформації подається, тим менше її
засвоюється. Згадаймо формулу психолого-педагогічних основ організації уроку:
10% чують
50% того, що учні … бачать
90% роблять
самі
Повторне прочитання
матеріалу чи його прослуховування є проблемним з причин хронічного дефіциту
часу в кожного, хто сумлінно навчається, а також тому, що наростаюча втома
блокує засвоєння інформації. Вихід із цієї ситуації полягає в тому, щоб:
-
навчити
учнів (незалежно від віку) техніці схематизації навчального матеріалу;
-
сформувати
в учнів уміння оперувати наочно-образними та іншими символами під час роботи з
інформацією;
-
сформувати
вміння будувати теоретичні і практичні моделі описаних та наявних ситуацій.
Для цього вчителі використовують різні стратегії навчання, спрямовані на
активізацію та інтенсифікацію розумової діяльності учнів. Адже принцип активності у
навчанні був і залишається одним із основних у дидактиці.
Кожна технологія володіє засобами, які активізують та
інтенсифікують діяльність учнів, а в деяких з них ці засоби складають головну
ідею та основу ефективності результатів. Серед технологій активізації та
інтенсифікації діяльності учнів варто виділити:
-
ігрові технології;
-
проблемне навчання;
-
комунікативні технології;
-
технології повного засвоєння навчального
матеріалу;
-
технології схематичного унаочнення
навчального матеріалу тощо.
Переконана: найкращим способом запам’ятовування інформації є її
кодування, уміння читати опорні сигнали, представити матеріал то в стислому, то
в розгорнутому вигляді – це важливі навички творчого процесу, що дозволяють
реалізувати вимоги розвивального та проблемного навчання.
Довідка: відображення основного змісту матеріалу послідовно
розташованими малюнками і схемами, так зване піктографічне зображення,– один з
найдавніших способів передачі та закріплення знань. Коменський Я.А. називав наочність «золотим правилом» дидактики. Песталоцці
Й.Г. доводив, що наочне навчання має усувати безладність у спостереженнях
предметів. Найбільш цікаво досвід використання
конспектів-схем представлений В.Ф.Шаталовим. Але цим досвідом користувалися ще
Цицерон, Петрарка, Толстой, Бунін, Лобачевський та інші. Технологія повного
засвоєння навчального матеріалу вперше з’явилася в США. Вітчизняні ж
технології, які мають певні відмінності від американських, розробили
вчителі-новатори та вчені-дидакти колишнього СРСР: В.Ф.Шаталов (технологія повного засвоєння матеріалу шляхом
інтенсифікації навчального процесу на основі схемно-знакових моделей), М.П.Гузик (комбінована система навчання), С.М.Лисенкова (перспективно- Гузик випереджальне навчання з
використанням опорних схем за умови коментованого управління), В.А.Тоболін (технологія використання схем-портретів), а також П.Юцявічене, Є.Сковін, Є.
Ільїн та ін.
За останні 20 років у школах України технологія повного засвоєння навчального
матеріалу дуже добре прижилася. Як кажуть: усе нове – це добре забуте
старе.
Тому інтерес до логічно-опорних схем у педагогічній практиці знову
зростає.
Уже накопичено
потужний позитивний досвід застосування різноманітних засобів схематичної
наочності в процесі навчання базових шкільних дисциплін. Пропонується, зокрема,
використовувати листи опорних сигналів (М.С.Винокур), структурно-логічні схеми
(О.Я.Скуратович), опорно-узагальнюючі схеми (Л.І.Круглик), опорно-інформаційні
схеми (С.Г.Кобернік та Р.Р.Коваленко), опорні схеми (Н.М.Гаврилик-Титар),
інтелект-карти (М.В.Молчанова), опорні конспекти (Ю.С.Меженко), узагальнювальні
таблиці (С.О.Караман). Однак дидактичні можливості усіх цих засобів для
вдосконалення процесу навчання шкільних дисциплін досліджені недостатньо.
Географія поширення досвіду використання опорних схем в Україні
надзвичайно різноманітна. Причому, послуговуються ним не лише вчительство, а й
викладачі технічних, лінгвістичних, природничих ВНЗ.
У
Маловисківській гімназії теж є певний досвід застосування опорних конспектів,
які розробляються кафедрами української філології та природничих дисциплін
більше 10 років. Та методика використання нами опорних конспектів-схем має
певні відмінності від методики В. Ф. Шаталова. На нашу думку:
-
ці конспекти не такі громіздкі і їх не
треба завчати напам’ять;
- їх
потрібно переглядати і обов’язково доповнювати;
-
учитель може розробляти конспекти не з
усіх тем, частину тем самостійно готують учні;
-
їх можна використовувати на уроках з
різною дидактичною метою;
-
їх можна малювати на дошці, проектувати
на мультимедійний екран, презентувати на слайдах, використовувати готові
друковані їх аналоги;
-
обов’язково має бути розроблена
відповідна методика опитувань і розв’язання практичних завдань.
Отже, технології схематичного унаочнення навчального матеріалу
розглядаються нами як вимога часу і варті того, щоб їх ретельно дослідити і
практикувати в освітньому процесі.
Наочність як засіб навчальної діяльності передбачає дію на зоровий
аналізатор. Проте не слід зводити лише до цього принцип наочності. Суть його
полягає в необхідності залучення різних органів чуття до процесу сприймання й
аналізу навчальної інформації.
Залежно від характеру відображення дійсності засоби наочності розподіляють
на такі види: натуральні об’єкти, зображальні, схематичні (діаграми, графіки,
схеми, картосхеми тощо). Зображальні і схематичні наочні посібники можуть бути
площинними та об’ємними. Ще розрізняють споглядальну наочність і дійову, що
включає спостереження в поєднанні з працею.
Правильне застосування різних видів наочності сприяє подоланню формалізму в
знаннях учнів, формуванню наукових понять. Наочність дає змогу поєднати
конкретне з абстрактним, чуттєве з логічним у навчанні, допомагає розкривати
зв’язок знань з життям, сприяє розвитку пізнавальних інтересів учнів,
мобілізації їх уваги та активності. Але не можна переоцінювати наочність, перетворювати
її на самоціль. Необхідно наголосити на потребі правильно розуміти її місце в
навчанні.
Тому до використання
схематичної наочності ставляться такі вимоги:
1.
урахування
вікових особливостей учнів;
2.
змістовність,
якісне естетичне оформлення;
3.
необхідність
попередньої підготовки учнів до її сприйняття, ознайомлення із
загальноприйнятими символами;
4.
поєднання
слова з наочністю, яка керує безпосереднім сприйняттям;
5.
нічого
зайвого, щоб не викликати додаткової асоціації.
За
опорними сигналами можна запам’ятати будь-який фактичний матеріал швидше і
міцніше. Ущільнення та візуалізація навчальної
інформації технологічно може бути досягнута різними методичними прийомами, і
відповідно до цього відомі різноманітні схемно-знакові моделі подання знань.
Тут ми маємо безмежний простір для творчої ініціативи як учителя, так і учнів.
Серед моделей візуалізації навчальної інформації можна виділити такі:
-
продуктивна модель (схема виконання дій);
-
логічна модель (графічні формули);
-
модель семантичної сітки (блок-схеми, термінологічні
гнізда, граф, когнітивно-графічні елементи «дерево», «будівля»);
-
фреймова модель (від сл. «фрейм» - рама, скелет) – узагальнювальні таблиці, матриці;
-
конспекти-схеми (або опорні конспекти);
-
карта пам’яті або інтелект-карта;
-
метаплан (інваріантні знакові форми – хмаринка, коло,
прямокутник, овал тощо).
Мета технології схематичного унаочнення навчального матеріалу відповідає
вимогам сучасної дидактики, бо вона сприяє:
- активізації розумової
діяльності учнів, а отже, підвищує інтерес до предмета;
- формуванню навичок сприйняття
інформації, співвіднесення її з раніше засвоєною;
- розвитку умінь побачити
велику тему в цілісному вигляді;
- підвищенню інтересу до
досліджуваного матеріалу.
Працюючи за ТСУНМ варто взяти на озброєння давно відомі в педагогічній
практиці положення [6]:
1.
Пояснення матеріалу повинно бути чітким,
структурованим, з обов’язковим виділенням опорних сигналів, а
найскладніший матеріал доводиться до свідомості кожного учня. Спочатку пояснюємо докладно, другий раз – визначаються головні моменти, третій – сама суть теми як висновок. Результати досить вагомі, якщо тут же пропонуються задачі, вправи, досліди.
2.
Наявність добре організованого зворотного зв’язку. На кожному уроці
фактично в тій чи іншій формі відповідають усі учні. Перш за все, вони на
початку уроку відтворюють короткий конспект за матеріалами попереднього уроку,
а потім виконують практичні завдання. Учням створюються такі умови, що вони
змушені готуватися до кожного уроку.
3.
Здійснення індивідуального підходу. Крім звичайного навчального матеріалу,
даються додаткові завдання вузько спрямованого характеру.
4.
Уникати надмірного схематизму пояснень, що не дає простору фантазії,
варіативності думки.
5.
Обережно, з урахуванням індивідуальних
якостей педагога застосовувати ефективні моменти технології на практиці. Не впадати у відчай, коли не все відразу виходить. Це довгий і важкий шлях пошуку і становлення, але ідея, закладена в досвіді, урешті-решт втілиться у практику, нехай дещо в іншій формі, в інших прийомах – це не головне. Але структурно виділити головні думки, забезпечити постійний контроль за роботою учнів, розвивати здатність дітей розмірковувати, оцінювати явище, подію, висловлювати свою думку – може і повинен кожен учитель.
Для досягнення мети навчальний процес організовується у вигляді алгоритму
навчальної діяльності:
1)
Вивчення
теорії в класі: розгорнуте, образно-емоційне
пояснення вчителем відібраних для уроку параграфів (пояснення біля дошки
з допомогою крейди, наочних матеріалів, ТЗН із
використанням кольорових позначень); повторне пояснення за опорним
конспектом; індивідуальна робота учнів над своїми конспектами; фронтальне
закріплення матеріалу за конспектом.
2)
Самостійна
робота в домашніх умовах (опорний
конспект + підручник + додаткові
джерела) за пам’яткою (додаток Д).
3)
Усне
проговорювання (це необхідний етап мовленнєвої діяльності в процесі засвоєння,
що реалізується під час різних видів опитування) [6], чи письмове відтворення
опорних сигналів на наступному уроці, фронтальний контроль засвоєння конспекту.
4)
Узагальнення
та систематизація вивченого (використання усіх видів контролю – біля дошки,
письмове опитування, взаємоопитування та взаємодопомога; ігрові елементи,
виконання творчих завдань).
На всіх етапах головні акценти робляться не на механічному запам’ятовуванні
навчальної інформації, а на її глибокому розумінні, на навчанні самостійно
використовувати знання в нестандартній ситуації в процесі розв’язання завдань.
Просте накопичення знань відіграє не головну роль ще й тому, що з часом багато
конкретних фактів, на основі яких формувалися та удосконалювалися якості
розуму, забуваються, а залишається вміння міркувати, доступно пояснювати,
шукати й знаходити раціональні шляхи розв’язання проблем. Це, у свою чергу,
диктує необхідність так будувати пізнавальну діяльність учнів, щоб забезпечити
розвиток їх творчої активності. Лише в такому випадку учень моделює та формує в
собі вміння і навички творця, які необхідні йому будуть у самостійній трудовій
діяльності.
Чим складніший матеріал, тим більшу кількість часу треба виділити на озвучення опорного конспекту. Учні краще оволодівають
знаннями, якщо навчальний матеріал «стискається» в кілька смислових фрагментів. Механізм запам’ятовування блоку виробляється поступово і є
найбільш ефективним у тих випадках, коли вчитель поряд із розкриттям змісту блоку дає пояснення, чому саме так записана інформація, що дає той чи інший цифровий запис. Важливо, щоб учні усвідомили, що механічне запам’ятовування опорного
конспекту в цілому не дає фундаментальних та міцних знань, так чи інакше потрібна
робота з підручником.
Систематичність роботи за ТСУНМ сприяє тому, що учні в старших класах
розуміють і опановують прийоми педагога настільки, що можуть самостійно
створювати опорні конспекти. У таких умовах опорний конспект перестає бути
власним баченням «концентрату» теоретичної інформації вчителя і перетворюється
на творчий продукт учня. Дуже часто учні
порівнюють свою схему зі схемами однокласників, удосконалюють її. Звертаємо увагу на те, що
вони це роблять не з примусу, а за власним бажанням. Таким чином, складання опорних схем стимулює жагу до знань, упевненість у
своїх силах, необмеженість пізнавальних можливостей, оживляє урок.
Окрім того, ефект
застосування опорних схем, знаків і малюнків пов’язаний з тим, що учні легко їх
фіксують, а потім використовують зорові образи як план своєї розповіді. Це
узгоджується з даними психології, які свідчать про те, що з самого раннього
дитинства необхідно тренувати роботу всіх аналізаторів. А уведення інформації
(навмисне чи ненавмисне) тільки через один аналізатор призводить до того, що
системи мозку, пов’язані з іншими органами чуттів, переходять у неробочий,
загальмований стан.
Опорні конспекти як засіб навчання сприяють найбільш осмисленому засвоєнню
понять, формуванню глибоких знань, їх систематизації. Крім того, використання
опор передбачає управління пізнавальною діяльністю учнів, розвиток у них умінь
самостійної роботи, самоконтролю. Навчання із застосуванням опорних конспектів
розвиває всі види пам’яті, логічне мислення, розкриває творчий потенціал,
індивідуальні здібності учнів, допомагає організувати якісну перевірку
засвоєння навчального матеріалу з кожної теми.
Створюючи опору, доцільно дотримуватися таких умов:
·
розділяти навчальний матеріал на смислові блоки і
продумувати способи зображення змісту кожного блоку, тобто підібрати певні
знаки, символи, малюнки; продумати схематичний спосіб кодування інформації;
·
усі смислові блоки мають бути тісно пов’язані між собою
за змістом і створювати умови для виявлення причинно-наслідкових зв’язків між
досліджуваними об’єктами і явищами;
·
загальна схема змісту уроку зображується у формі єдиного
опорного логічного конспекту;
·
малюнки-сигнали повинні бути не тільки інформативними,
але й простими, щоб їх легко можна було відображати на дошці і в зошитах без
спеціальних умінь добре малювати;
·
дотримуватися принципу наступності у використанні опорних
сигналів та умовних позначень (від теми до теми, від курсу до курсу);
·
кольори схем повинні відповідати загальноприйнятим
нормам;
·
опорні конспекти мають бути тісно пов’язані з текстом підручників,
щоб учні могли краще зрозуміти матеріал у процесі підготовки домашнього
завдання (в опорах зазначаються сторінки підручника, атласу, довідника, номери
параграфів тощо).
Отже, метою технології схематичного унаочнення навчального матеріалу є
процес педагогічної допомоги дитині грамотно працювати з інформацією різного
змісту (вміння вибирати потрібні факти, встановлювати між ними безпосередні та
опосередковані зв’язки, робити необхідні узагальнення, систематизувати й
класифікувати величезний об’єм пізнавальної інформації), а також перенесення
акцентів на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки
репродуктивної діяльності.
Результати
психолого-педагогічних досліджень переконують нас у тому, що, починаючи з 12
років, підліток оволодіває формальними операціями, які характеризуються вмінням
будувати й аргументувати припущення, висувати гіпотези, знаходити загальні
властивості, формулювати загальні закономірності, будувати уявні системи;
розбиратися в значній кількості зв’язків.
Важливо й те, що
розумовий розвиток школярів одного віку може суттєво відрізнятися. Це дозволяє
нам зробити висновок про те, що застосування в процесі вивчення курсів шкільної
програми опорних схем для формування міцних та системних знань в учнів доцільно
починати з 6-7 класів (а, можливо, і з 5-го) з поступовим ускладненням
діяльності в наступних класах.
Аналіз шкільної
практики навчання за допомогою наочних схем показав: якщо використовувати
схеми, починаючи з 6-7 класу, то відбувається поступовий перехід діяльності
учнів від суто репродуктивної до частково пошукової (7-8 кл.) і дослідницької
(9-11 кл.).
Працюючи з опорними
схемами регулярно під керівництвом учителя з 6-7 класу, учні поступово
набувають елементів самостійності в процесі засвоєння навчальної інформації.
Але спочатку необхідно дати учням поняття про схематичну наочність та її
різновиди, ознайомити з системою умовних позначень та прийомами кодування і
декодування, показати на простих прикладах структурних схем смислове значення
стрілок. Для цього можна організувати спеціальні заняття з попередньої
підготовки до роботи з опорними схемами на уроках.
Вважаємо недоцільним
малювати готову схему на дошці, а треба підійти до цього творчо: паралельне
заповнення учителем на дошці – учнями в зошитах чи інших засобах накопичування
навчальної інформації; на дошці заздалегідь можна накреслити «каркас» схеми із
нанесенням стрілок взаємозалежностей, а «комірки» заповнюються паралельно з
поясненням чи обговоренням. Такий варіант найбільш зручний. З одного боку, він
одразу дає уявлення про розміри схеми й учні не питатимуть, як слід писати, де
зручніше розташувати «комірки» і таке інше. З іншого боку, цей варіант роботи
менше прив’язує вчителя до дошки: деякі графи він може заповнити як приклад, а
деякі лише продиктувати або запропонувати учням зробити це самостійно чи під
диктовку однокласників.
Увага!!! Застосування
опорних схем може мати й певні недоліки: відмова від роботи з іншими засобами
навчання, відсутність науково обґрунтованих принципів побудови опорних схем та
їх структурна невідповідність, надання переваги лише репродуктивному рівню
сприйняття інформації (схеми пропонуються учням завжди в готовому вигляді),
відсутність спеціально організованого навчання прийомам роботи зі схематичною наочністю
і пояснення наявних причинно-наслідкових зв’язків.
За умов відсутності
або недостатньої кількості базових підручників доцільно використовувати вже
готові посібники з опорними схемами, які випущено масовим тиражем та
рекомендовано МОН України. До розряду таких посібників-рятівників належать,
наприклад:
1.
Рятівники
«Географія України у визначеннях, таблицях і схемах» для 8-9 кл. і 10-11 кл.,
авторами яких є Г.Д. Довгань та Л.В. Костенко.
2.
Наочні
довідники «Географія України» для 8-9 кл. та «Економічна і соціальна географія
світу» для 10 кл., авторами яких також є Г.Д. Довгань та
Л.В. Костенко.
3.
Дидактичний
комплекс до вивчення шкільного курсу «Географія України» для 8-9 кл., автори
С.Г.Кобернік, Р.Р. Коваленко.
4.
Опорні
схеми для учнів 9-х класів з курсу «Економічна і соціальна географія України»,
автор Н.М. Гаврилик-Титар.
5.
Навчально-методичний
посібник «Економічна і соціальна географія світу в опорних схемах. 10 клас»,
автори С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко тощо.
Надзвичайно важливо, щоб методика використання
конспекту-схеми була щоразу новою, не давала учню можливості звикнути до форми
контролю й опитування. Так, якщо на початковій стадії застосування
конспектів-схем учитель сам пояснює схему, її основні блоки, то наступного разу
може дати завдання скласти план лекції за конспектом, доповнити конспект,
знайти в ньому заплановану неточність.
Щоб процес побудови опорних схем був максимально
ефективним, до вчителя так само, як і до учнів ставиться цілий ряд вимог,
дотримання яких робить їхню співпрацю успішною. Педагог повинен:
-
мати
широку ерудицію (психологічну, педагогічну, методичну, дослідницьку), високий
творчий потенціал;
-
абстрактно
мислити;
-
добре
знати інтереси учнів, їхні можливості, бажання;
-
бути
досить компетентним, комунікабельним, толерантним;
-
уміло
спрямовувати увагу учнів на правильне виділення загальних і найістотніших ознак
у схемах.
Удосконалення роботи
вчителя з комплексного використання схематичної наочності повинно спрямовуватися
на ефективні форми і методи її застосування в індивідуальній творчій
лабораторії, подолання труднощів у використанні схематичної наочності на
уроках, підвищення ролі схематичної наочності на уроці та в позакласній роботі.
Учитель повинен поступово привчати учнів до розуміння і
самостійного складання ОІС: у 5 класі – вибірково, у наступних класах –
постійно. Уже в 9 класі учні свідомо підходять до використання схем і в процесі
роботи на уроці, і під час виконання домашнього завдання. А в 10-11 класах
більше 70% учнів Маловисківської гімназії надають перевагу власноруч складеним
опорним схемам, що випливає з результатів їхнього анкетування.
На початкових
етапах (у 5-6 класах) під час усної відповіді можна дозволяти учням
користуватися опорними
схемами. Це допомагає, по-перше, бачити, а не тримати в пам’яті план розповіді, тоді думка учня спрямовується тільки на відтворення теми. По-друге, зникає
можливість порушення послідовності розповіді. Лише при досягненні відчуття впевненості ця
необхідність користуватися опорною схемою відпадає сама собою.
У процесі роботи над схемою використовуються різні методи
навчання: пояснення, бесіда, дискусії, семінари і т. д., а також наочний
матеріал: таблиці, карти, атласи, зразки корисних копалин, видів продукції тощо.
Надзвичайно позитивний ефект дає використання ІКТ (схеми,
відображені на слайдах, набувають динамізму), а також записаний збоку від схеми
термінологічний словник, який інколи є незавершеним і вимагає посиленої уваги
учнів під час домашньої підготовки. На наступних уроках, як закріплення
матеріалу, учні пишуть географічний диктант по термінах, указаних у словнику.
Можна використовувати магнітну дошку з «німими схемами», підготовленими
попередньо вчителем.
Схеми не є догмою, учні можуть їх змінювати на свій розсуд. Можна
здійснювати випереджаючу форму навчання, коли учні вдома попередньо
ознайомляться із схемою, прочитають параграф підручника, а на уроці поглиблено
засвоять нові знання. Така форма особливо ефективна під час вивчення питань,
які вимагають комплексного підходу (наприклад, вивчення економічних районів,
країн світу, природних зон тощо).
Результативність досвіду
Встановлено: навчання за опорними схемами
значно активізує розумову діяльність учнів, і вони набувають навичок сприйняття
інформації, співвіднесення її з раніше засвоєною, умінь виділяти головне,
бачити велику тему в цілісному вигляді. Побудова опорних сигналів змушує працювати
зорову і слухову пам’ять учнів, при цьому спосіб запам’ятовування є не просто
механічним, а заснований на встановленні смислового розуміння сигналів. На
етапі відтворення опорної схеми в учнів підключається рухова (моторна) пам’ять.
Тому, якщо в процесі навчання всі види пам’яті цілеспрямовано використовуються,
то рівень засвоєння нового матеріалу підвищується в рази (таблиця 1).
Опорні схеми значно урізноманітнюють форми проведення уроків, емоційно
насичують їх, розвивають різні види мислення учнів, сприяють глибокому і
послідовному засвоєнню матеріалу, виконують допоміжну функцію в процесі
закріплення знань, умінь та навичок, розвитку мовленнєвої компетенції.
Таблиця 1
Позитивна динаміка навчальних досягнень у 54% учнів 8 класу
№
з/п
|
Прізвище, ім’я учня
|
Географічний диктант “Лісостеп”, 05.03.15.
(традиційна схема вивчення матеріалу)
|
Тест-контроль “Степ”, 10.03.15.
(вивчення матеріалу за допомогою схем-опор)
|
1
|
Васильєв Микола
|
6
|
6
|
2
|
Гальченко Людмила
|
8
|
8
|
3
|
Завірюха
Анастасія
|
7
|
9
|
4
|
Іванов Владислав
|
7
|
6
|
5
|
Колісник Руслан
|
6
|
6
|
6
|
Кучер
Юлія
|
6
|
8
|
7
|
Сипливий
Олексій
|
7
|
10
|
8
|
Сичова
Марія
|
5
|
9
|
9
|
Скачко
Ілля
|
5
|
9
|
10
|
Стернійчук
Ольга
|
3
|
8
|
11
|
Чимирин
Андрій
|
2
|
8
|
12
|
Шаповалов Ростислав
|
6
|
6
|
13
|
Янченко Олександра
|
8
|
8
|
Переконана, що систематичне і цілеспрямоване використання опорних схем на
уроках здатне не тільки закласти достатньо високий рівень знань, а й добре
розвиває пам’ять, мислення, увагу. Саме ці якості останнім часом недостатньо
розвинені в більшості учнів.
Отже, схема як засіб наочності в навчанні є не стільки
ілюстрацією, яка дається паралельно з усним чи письмовим викладенням матеріалу,
скільки ключем до вирішення практичних завдань. Вона активізує не лише
пізнавальну, але й розумову діяльність учнів, тим самим мотивуючи учня, роблячи
його успішним. Окрім того, складання опорного конспекту на уроці забезпечує
роботу всього класу й швидке просування в навчанні всіх учнів. Як наслідок, на
кожному уроці економиться час, а отже, з’являється можливість виконати
різноманітні вправи на закріплення й повторення вивченого, а також на
вироблення міцних умінь і навичок. Це дає змогу працювати на майбутні теми
програми, здійснювати їх перспективне вивчення.
Треба зауважити, що учні самі позитивно оцінюють ефективність
опорних схем, адже «з ними цікавіше, зрозуміліше і легше». На їхню думку,
використання опорних схем значно урізноманітнює уроки, легше сприймаються
правила, поняття, закони, залежності, а це, у свою чергу, сприяє глибшому
засвоєнню знань.
За результатами анкетування учнів 6-11 класів, установлено,
що основними перевагами використання опорних конспектів є:
·
структурованість матеріалу, що забезпечує швидке повторення
значних обсягів інформації;
·
залучення всіх видів пам’яті, концентрація
уваги;
·
оригінальні підходи до опрацювання навчального матеріалу;
·
активне опитування на уроці сприяє виставленню більш
позитивних оцінок, зникає страх відповідати біля дошки;
·
здатність бачити головне, порівнювати, узагальнювати,
класифікувати;
·
доступність викладеного матеріалу.
Серед найбільших недоліків учні все-таки виділяють високий
ступінь кодування інформації, яку їм необхідно самостійно розтлумачувати. Тому
вони й обирають у більшості випадків словесний, а не значковий тип шифрування.
Беззаперечно, знання та вміння, набуті під час складання
опорних конспектів, допомагають у розробці презентації
творчих проектів, у підготовці до ДПА та ЗНО. Значно збільшується обсяг
досліджуваного на уроці матеріалу, формуються навички самостійної діяльності,
учні демонструють більш міцні знання з предмета.
Із усього різноманіття засобів схематизації інформації обрано ті, які
виявилися найбільш оптимальними в умовах нашого закладу. Але скопіювати запозичену технологію
абсолютно точно не можна, можна її просто перевірити в дії. ТСУНМ довели свою
дієвість, бо використання опорного конспекту та інших схемно-знакових моделей
вельми полегшує процес викладання і процес учіння, сприяє уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку і, в
підсумку, призводить до зростання компетентності
і вчителів, і учнів.
Невідповідність
обсягу навчальної інформації кількості навчального часу є нагальною проблемою
сучасної освіти. Оскільки можливості збільшення навчального часу вичерпано, то
необхідно інтенсифікувати процес навчання.
Головна умова
ефективності інтенсивного навчання – створення психологічного мікроклімату,
оптимальна реалізація можливостей кожної дитини, підтримка один одного, віра в
успіх кожного. Тільки за цієї умови використання опорних схем-конспектів
стимулюватиме розвиток абстрактного мислення, мови, пам’яті, тому що вони тісно
пов’язані між собою. А отже, свідомість знаходиться в безперервному розвитку.
Особливості людини такі, що більше 90% інформації вона
сприймає наочно, тому використання наочності, в тому числі й опорних схем,
призводить до розвитку образного мислення.
Різноманітність
схематичних записів логічних зв’язків навчальної інформації, ефективність їх
використання для розвитку пізнавальних можливостей учнів, значна кількість
переваг у порівнянні з вербальними методами навчання – усе це зумовлює
виокремлення різних засобів схематичної наочності в цілком самостійну
педагогічну технологію, яка варта детального опрацювання й широкомасштабного
впровадження в педагогічну практику.
Використання даної
технології дозволяє значно активізувати та інтенсифікувати навчальний процес, а
саме:
1.
ефективніше
використовувати час на уроці;
2.
стисло
викладати основний зміст навчального матеріалу;
3.
підвищувати
ефективність запам’ятовування інформації;
4.
полегшувати
творче застосування знань учнів;
5.
розвивати
зв’язне мовлення, логічне мислення;
6.
виробляти
навички і вміння співставляти, виділяти суттєве, робити висновки;
7.
розвивати
інтерес до предмета;
8.
забезпечувати
системність знань;
9.
дисциплінувати
увагу учнів;
10.
підвищувати
рівень самостійності вивчення навчального матеріалу.
Конспекти-схеми (опорні схеми) є одним із актуальних
напрямків удосконалення навчально-виховного процесу, що забезпечує системність
знань учнів. Найціннішим є й те, що робота з опорними схемами дає можливість
учням усвідомити зміст і значення систематичної роботи над навчальним
матеріалом, зрозуміти, що програмовий матеріал їм під силу.
У навчальному процесі опорні конспекти виконують такі
функції:
- допомагають сформувати у
дітей повне уявлення про тему, вчать бачити її цілісно;
- є зразком стислої передачі
матеріалу, завдяки чому дозволяють набагато збільшити його обсяг засвоєння на
уроці;
- сприяють розвиткові логічного
мислення та усного мовлення;
- вивільняють час для
формування практичних умінь і навичок у процесі виконання різного роду завдань;
- забезпечують вищу якість
знань, їхню системність.
Учителю необхідно пам’ятати про те, що опорні схеми повинні
послідовно розкривати новий матеріал. Тому при підготовці опорних схем
необхідно ретельно продумувати кожен знак, кожне слово. Головне – викласти
навчальний матеріал так, щоб на основі логічних зв’язків він став доступним і
надовго відбився в пам’яті учня.
Схема вирізняється простотою складання і застосування, оскільки знайомити
з нею можна учнів за допомогою класної дошки, комп’ютера, інтерактивної дошки,
а для цього не потрібно спеціального часу на виготовлення певного дидактичного
інструментарію.
Схема доречна на різних етапах навчання: при уведенні нового
поняття, знайомстві з правилом, законом чи концепцією, при відпрацюванні,
закріпленні і повторенні навчального матеріалу.
Усвідомлене застосування теоретичного матеріалу, що міститься
в опорних схемах, приходить до учнів не відразу. Потрібно помірковано до цього
ставитися і починати краще за все ще з п’ятого класу.
Саме опорна схема віддалено нагадує алгоритм, але на відміну
від нього є гранично спрощеним, лаконічним записом, який навіть п’ятикласники,
які не вміють швидко писати, добре засвоюють.
Таким чином, технології схематичного унаочнення навчального матеріалу
дозволяють значно інтенсифікувати та оптимізувати процес пізнання в сучасній
шкільній освіті. А досвід з їх упровадження є надзвичайно перспективним і
вартий уваги широкого кола педагогів-практиків.
Немає коментарів:
Дописати коментар